ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ ВСІМ ДРОУ, ЯКИХ КИНУЛА ЕТРІЕЛЬ
Я - темний ельф, нехай сміються,
Коли кажу серйозно це.
Хай пальцем крутять, хай плюються,
Зневагу кидають в лице.

Завжди я був чужим для Вас:
В ліцеї, в універі, в школі.
Скажу Вам чесно, без образ.
Не зрозуміти Вам ніколи

Моїх думок і поривань,
Моїх проектів фантастичних,
Усмішки, суму і бажань.
Такий я є - не зовсім звичний.

Отак би й жив собі, але
В один момент усе змінилось,
Бо я пішов на КВН,
А там кохання народилось

У моїм серці. Як? Не знаю...
"Чому усе це відбулося,
Чому запам'ятав", - питаю,-
"Твоє русявеє волосся?"

Хоча, неважко дать мені
На це питання відповідь.
Чи хочеш ти цього, чи ні,
Ти - ельф, твоїх очей блакить

Мені про це сказала. Я,
Не зваживши на заборони,
Тебе хотів. Була моя.
Але,.. усупереч законам

Ти не пішла, ти не змогла
Побачити в моїй душі
Тепла, що завжди прагнула
Ми розійшлись. І лиш вірші

Мої про тебе залишились,
Шматки бажань, уривки фраз.
Любов? Кохання? Розчинились
І зникли. Більш немає нас.

Є "ти". Є "я". А "нас" немає,
І не зустрітися нам знову.
Міліккі більш не поєднає
Красуню-етріель і дроу